- займенник
- zamir
Українсько-турецький словник. 2009.
займенник
Look at other dictionaries:
займенник-іменник — займе/нника іме/нника, ч. Займенник, що виступає замість іменника … Український тлумачний словник
займенник-прикметник — займе/нника прикме/тника, ч. Займенник, що виступає замість прикметника … Український тлумачний словник
займенник-прислівник — займе/нника прислі/вника, ч. Займенник, що виступає замість прислівника … Український тлумачний словник
займенник-числівник — займе/нника числі/вника, ч. Займенник, що виступає замість числівника … Український тлумачний словник
займенник — а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників … Український тлумачний словник
займенник — [займе/н:иек] ка, м. (на) ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
займенник — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
завгодно — 1) присудк. сл., розм. Бажано, потрібно. 2) част. Уживається після питальних займенників і деяких прислівників, утворюючи з ними сталі словосполучення у значенні означальних займенників і прислівників. •• Де завго/дно будь де, байдуже де, де… … Український тлумачний словник
слово — а, с. 1) Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ( літер ) для… … Український тлумачний словник
ніким — займенник немає ким ніким займенник жодною людиною … Орфографічний словник української мови
нікому — займенник немає кому нікому займенник жодній людині … Орфографічний словник української мови
